Урок російської літератури в школі на Франківщині.
Вчителька: Ваня, иди к доске, расскажи нам о содержании рассказа Ивана Сергеевича Тургенева “Му–Му”.
Іванко: Був один двірник, звали його Герасим…
Вчителька: Пожалуйста, на русском языке..
Іванко: Зара… Чекайте… І була в нього собачка, яку він назвав Му–Му…
Вчителька: Я же сказала – на русском языке…
Іванко: Та зара… Але ця собачка не сподобалася пані. Та наказала втопити собачку…
Вчителька: Последний раз говорю – на русском языке, а то поставлю двойку!
Іванко: Ну їй бо, які ви нетерплячі… Зара буде. От Герасим вивіз собаку на середину ставка, прив'язав їй до шиї каменя, підняв над водою, а вона й питає його тою псячою мовою: “ЗА ЧТО???”
Створив Господь мавпу. А тодi дивиться — ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: "Щоб до завтра менi людьми стали!"
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь — краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т. д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: ”Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
”А мы па–украински не панимаем!”
- мне часто говорят что нельзя одновременно говорить и на русскои и на украинском, а я говорю им - мiжно!
А у украинцев должен быть правописо-бандерівець.
Вчителька: Ваня, иди к доске, расскажи нам о содержании рассказа Ивана Сергеевича Тургенева “Му–Му”.
Іванко: Був один двірник, звали його Герасим…
Вчителька: Пожалуйста, на русском языке..
Іванко: Зара… Чекайте… І була в нього собачка, яку він назвав Му–Му…
Вчителька: Я же сказала – на русском языке…
Іванко: Та зара… Але ця собачка не сподобалася пані. Та наказала втопити собачку…
Вчителька: Последний раз говорю – на русском языке, а то поставлю двойку!
Іванко: Ну їй бо, які ви нетерплячі… Зара буде. От Герасим вивіз собаку на середину ставка, прив'язав їй до шиї каменя, підняв над водою, а вона й питає його тою псячою мовою: “ЗА ЧТО???”
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: "Щоб до завтра менi людьми стали!"
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь — краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т. д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: ”Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
”А мы па–украински не панимаем!”
після 367 удару в нього перекур, а потім найцікавіше.
но это если ты учил язык.
тем более с таким грузом...