Хвилинка русофобії
Думаю, ні для кого не секрет, що серед наших опонентів є певний відсоток ідейних. Тобто, крім зазомбованих ідіотів, які вірять у розіп'ятих укропами снігурів, є ще свідомі, ідейні вороги.
Дуже корисно іноді читати їхні сторінки. Доторкнутися до чужої правди - народити формулу.
Одна така ідейна ватниця живе у Донецьку. Вона пише:
"Дурак только не понимал два года назад, что нам под ОГА намахают флагАми Приднестровье на дому. Уж к этому я точно была готова и не истерю. Снова таки: могло быть хуже. А чего я жду от будущего, чего хочу - вы знаете. Чтобы победили, искоренили русофобию в местах моего компактного проживания. И присоединили к этому месту Полтаву, Одессу, Харьков, Киев - с тем-же результатом. Все снова вместе и ноль русофобии. Снова называться рускими. Вот чего я хочу.
...Вот мои итоги за два года. Потеряно всё материальное. Машина сыпется, компьютер, мебель даже. Но это быт. Жрачка. И теперь я верю, что люди не дадут пропасть, вокруг ЛЮДИ. Не так страшно. Точнее даже: НЕ СТРАШНО. Вот главный итог этих двух лет. Или даже так: понимаю, что признать себя руской - это подписаться на нелёгкую судьбу, но не страшно. Страшно стать неруской".
Перша думка після такого, звичайно - вони що, хворі на голову? Яка русофобія? Хто їм, Господи, не давав бути росіянами (євреями/поляками/греками/ким завгодно)?
Їм забороняли розмовляти російською? Читати Пушкіна? Міняли їхнім дітям прізвища з -ов на -ко?
Навколо все російською. ВСЕ! Газету чи книжку українською - спробуй іще знайди. Та що там казати про Донецьк - у Києві так само.
З екранів - російські серіали. По радіо - російська попса.
Що відібрали у цих нещасних "рускіх" - настільки важливе, що за це не шкода терпіти холод, голод і злидні, ризикувати життям, щодня жити у страху, що хтось із твоїх близьких загине (у неї ж по-любому хтось з чоловіків у родині воює)?
Чому, врешті-решт, інші нації, які проживають в Україні, ні на що подібне не скаржаться?
А друга думка була - я зрозуміла.
Зрозуміла, за що вони готові вбивати нас і вмирати самі.
ВОНИ ХОЧУТЬ БУТИ ТИТУЛЬНОЮ НАЦІЄЮ. Всюди, де у них це вийде. Крапка.
А це взагалі єдине, чого не можна в Україні неукраїнцям. Йдеться тут не про національність при народженні (етнічного росіянина, який вважає себе українцем, ніхто від українців не відрізнить) - йдеться про світогляд.
Можна жити в Україні і відчувати себе росіянином, поляком чи євреєм. Але тоді ти - національна меншина. З усіма правами, але - меншина. Ти відчуватимеш себе так всюди. Крім, відповідно, Росії, Польщі, Ізраїлю.
Практично в усіх країнах світу проживають євреї. Що роблять ті з них, в душі у кого живе бажання не бути національною меншиною, а належати до титульної нації?
Правильно. Їдуть в Ізраїль. Решта спокійно собі живуть, де й жили, ходять до синагоги і печуть мацу, якщо їм це подобається.
Напів-, на чверть і мало не на одну десяту поляки, що бажають бути частиною титульної польської нації, оформлюють "Карту поляка" і їдуть на свою історичну батьківщину. Це нормально. Українці, які хочуть належати до титульної нації, живуть в Україні.
А ці ж не хочуть ні бути меншиною, ні їхати до Росії. Вони хочуть бути "титульними" тут, у нас.
Навіщо?
Бо там, де вони титульна нація - там Росія.
ВОНИ ВІДЧУВАЮТЬ СЕБЕ ПІДДАНИМИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Яка може існувати тільки в кордонах 1917 року.
Їм не потрібна ні російська мова, ні навіть держава Росія. Їм потрібна велич Імперії. Неможливо побудувати Тисячолітній Рейх у кордонах 1937 року. Неможливо відродити Російську імперію у кордонах 1991 року.
Існування цієї імперії несумісне з існуванням держави Україна. Або ми - або вони. Тому, і саме тому цей конфлікт не має іншого, крім силового, військового вирішення. Політичні й дипломатичні методи - лише допоміжні.
Їм не можна зробити поступки, з ними не можна домовитись. Вони не наші співгромадяни, яким щось у державі не подобається (що звичайна, в принципі, річ). Вони піддані іншої держави, саме існування якої можливе лише за умов неіснування нашої. Ми навіть не вороги (іноді і з ворогом можна домовитись) - ми гірше: КОНКУРЕНТИ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ В ОДНІЙ ГЕОПОЛІТИЧНІЙ НІШІ. Так, як вони ненавидять нас - можна ненавидіти лише конкурентів, бо ворогів поважають.
Іхній світогляд, як і наш, має право на існування. Але він несумісний з нашим світоглядом.
"Чужий", монстр із фільму, який бігав по космічному кораблю і всіх убивав - робив це тільки тому, що хотів жерти. Він був абсолютно правий, але його інтерес був несумісний з інтересами людей. І оскільки він і люди опинилися на одній території, хтось когось мав знищити.
Кажу, підкреслюю, лише про ідейних, про пасіонаріїв, а не про обивателів - зомбі-продукт Кісельова, якому все пофіг, аби тільки ковбаса дешева була. (Фраза, яку при цитуванні мого тексту "пропустять" усі ватні ЗМІ :).
Ці ідейні конкуренти мають бути або знищені (ті, що зі зброєю), або вигнані за поребрик (решта).
Має залишитись тільки один (с)
Взято отсюда:
http://bilozerska.livejournal.com/949468.html
Отличный комментарий!