Максим Рильський

Живий голос Максима Рильського, 1957 рік

На мовлення Максима Тадейовича справили вплив говірки Київщини: чується трохи м'яке "л", "любоу", "кроу", "міні", твердуваті приголосні перед "і". Інакше кажучи, за винятком "шо", вимова цілком відповідає літературній нормі.

Пісні

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях – і труд, і даль походу,

І жаль, і усміх, і любов,

І гнів великого народу,

І за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга

І вільний помах косаря,

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря.

Люблю пісні мойого краю,

Та не спинюсь на тім лишень.

З любов’ю вухо привертаю

До братніх на землі пісень.

Немає людності такої,

Громади жодної нема,

Яка б із давнини глухої

Ішла по всесвіту німа.

Багато голосів на світі,

Як барв на поверхні земній,

Та всі вони в єдине злиті

У мрії людства віковій.

Це — рук стискання працьовите,

Це — серць братання у бою.

Жагу пісень, в труді омитих,

Люби як брат сестру свою.

У кожній мові, в кожнім слові

Краси майбутнього шукай,

Де в неохмареній любові

Розквітне світу небокрай.

1951