Результаты поиска по запросу «
Жінки 18+
»
мобилизация политика песочница политоты
«Ополченочка» из Донецка Наталья «Волчица» обратилась к Путину с просьбой начать женскую мобилизацию
Моя Україна фэндомы Киев Украина метрополитен граффити длиннопост разная политота
MoreThanUs
У Києві на станції метро «Осокорки» презентували арт-проект «MoreThanUs». Це унікальна цілісна картина, що складається із 8 муралів на стінах станції метро. Усі зображення присвячені національній єдності України, зазначають куратори проекту. Проект створювався протягом чотирьох місяців. Їх створили художники з України та інших семи країн.
Створення муралів відбувалося вночі, тривало декілька місяців, митці працювали по 4-5 годин. Для робіт використовувалися фасадні та балонні фарби.
Художник із Іспанії Kraser в своїй роботі «Mother Land» використав образи тварин з Червоної книги України. У зображення тварин інтегроване зображення Львівської ратуші та Донецького аеропорту. Між двома тваринами – світлофор у вигляді герба України, який показує напрямок територій країни.
Малюнок бельгійського художника Metthew Down, який в своїй роботі взяв за основу фото Авдіївки (місто в Донецькій області), що зазнала руйнувань внаслідок бойових дій. Поверх фото художник зобразив дитячий малюнок, який символізує звичайні дитячі мрії.
Портрет Богдана Ступки, робота художника Jasm One. Актор зображений на тлі Карпатських гір та донецьких териконів. Напис «United» символізує, що «культура об'єднує всіх нас», наголошують куратори проекту.
Художник Spear із Бельгії створив роботу «Знання – це скарб», на якій зобразив вчителя школи Гадяча (місто в Полтавській області), героя АТО Володимира Доноса. У 2014 році Володимир потрапив під обстріл противника поблизу Іловайська, отримав важке поранення ноги і пролежав 5 днів у лісі. Вижити йому допомогли знання, які він отримав протягом життя. Доноса знайшли місцеві жителі й відвезли до донецької лікарні, де йому ампутували ногу. Потім його утримували в полоні, з якого звільнили 14 вересня. Зараз Володимир Донос знову працює вчителем у своєму рідному місті, викладає фізкультуру та патріотичне виховання.
Український митець Олександр Брітцев зобразив молоду дівчину, яка плете килим. Силует у центрі килима має контури України.
Художник BKFoxx зі США створив у своїй роботі «Unfinished» образ дівчини, яка нібито збирає себе по шматочках. За задумом художника, цей образ уособлює шлях України до самоідентичності.
Мурал бразильського художника Apollo Tores присвячений музиці, яка об'єднує різні сторони конфлікту, як це було під час Майдану.
Художник Mata Ruda з Коста Ріки створив образ молодої кримськотатарської жінки в традиційному одязі, яка, за задумом, символізує минуле, депортацію, окупацію та діаспору.
Балакучий шинок #Сало с №востями українська історія разная политота
Вільгельм фон Габсбург або українець за політикою.
Вільгельма Габсбурґа знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім'ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Його вважали одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу. Хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть не мав до цього можливостей, Василь прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов'ю до України.
Він народився 10 лютого 1895 року. Вільгельм Габсбург здобув гарну освіту і виховання. У 1915 році закінчив Військову академію імені Марії-Терези і був призначений у 13-й уланський полк Австро-Угорської армії, до якого входили юнаки із Золочівщини. Аби спілкуватись із солдатами, ерцгерцог вивчив українську мову.
Вільгельм Габсбург – наймолодший син у родині Стефана Габсбурга, представника польської лінії роду. Він був із родини, яка вважала себе нащадками Рюриковичів і Гедиміновичів.
На початку ХХ століття його батькові – Стефану Габсбургові пророчили трон польського королівства, але так не сталось, бо монархія програла. Вільгельм Габсбург свідомо став українцем, сподіваючись очолити новоутворену державу на українських землях. Однак владу в Україні отримав не він, а Павло Скоропадський, ставленик Німеччини.
Вільгельм Габсбург підтримував і сприяв українському січовому стрілецтву. Навесні 1918 року очолив військову групу, до якого входив легіон Українських січових стрільців. На прохання Центральної Ради підрозділи німецько-австрійського війська увійшли в Україну, щоб боротись із більшовиками. Вільгельм Габсбург контактував із Запорізьким пішим полком Петра Болбочана.
1 листопада 1918 року, коли імперія майже припинила існування, Василь Вишиваний відіслав із Чернівців у Львів корпус січових стрільців, які відіграли велику роль у боях за місто в українсько-польській війні.
Вже восени 1919 року він у званні полковника служив у штабі армії УНР, а після остаточної поразки боротьби за українську незалежність жив емігрантом у Відні. Родина відреклась від нього, він був позбавлений батьківського спадку, мав конфлікт із урядом УНР.
У роки Другої світової війни Василь Вишиваний проживав у Відні, за ним наглядало гестапо. Як пише американський історик Тімоті Снайдер, «помешкання Вільгельма швидко стало центром антинацистської розвідки».
Вільгельм Габсбург після війни проживав у Відні в англійській зоні окупації, заснував три невеликі підприємства з виготовлення лаків, фарб. Він жив у квартирі мешканки Відня Єлизавети Шмідт, у нього були хворі легені. За спогадами жінки, 26 серпня 1947 року ерцгерцог вийшов з дому і ніколи більше сюди не повернувся.
Радянська влада домоглась, що у 1947 році Вільгельм Габсбург був арештований, як «агент французької розвідки, учасник оунівського підпілля».
МДБ УРСР завершило слідство 20 травня 1948 року. Василь Вишиваний отримав вирок – 25 років ув’язнення у Володимирській тюрмі у Москві. Але так і не потрапив туди, бо у важкому стані, з діагнозом туберкульоз, потрапив у лікарню Лук’янівської в’язниці. 18 серпня 1948 року помер і досі є різні припущення щодо місця поховання. В акті про смерть мовиться – «дозволяю поховати тіло начальнику тюрми №1 УМВС Київської області».
Вільгельм фон Габсбурґ носив під кітелем українську вишивану сорочку
Не для того чтобы они ехали убивать/умирать, а для того чтобы напугать шаболд, которые поддерживают войну ибо знают, что их не призовут. Помните опросы где такие отвечали, что призыв нужен ибо не служил не мужик, а воинскую повинность для женщин максимально против? У них так же и с войной.