Главная
>
Смешные картинки
>
вірші
вірші
Подписчиков: 0 Сообщений: 13 Рейтинг постов: 43.2
Украина вірші Вторжение в Украину 2022 политика песочница политоты песочница удалённое
Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть,Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу й нову,
І мову її солов'їну.
Без неї- ніщо ми, як порох і дим,
Розвіяні в полі вітрами.
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
В просторів солодкому чарі...
Вона у зірках і у вербах вона,
І в кожному серця ударі.
У квітці й пташині, в електроогнях,
У пісні, у кожній, у думі,
В дитячій усмішці, в дівочих очах,
І в стягів багряному шумі...
Як та купина, що горить- не згора,
Живе у стежках, у дібровах,
У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
У хмарах у тих пурпурових,
В грому канонад, що розвіяли в прах
Чужинців в зелених мундирах,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
До весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
І сльози, і все до загину...
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
Люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну!..
Любіть у труді, у коханні, в бою,
Як пісню, що лине зорею...
Всім серцем любіть Україну свою--
І вічні ми будемо з нею!
Володимир Сосюра
Моя Україна фэндомы Україна вірші Вторжение в Украину 2022 политика песочница политоты удалённое разная политота
2022
Укрраїна розквітала,Як Порошенка мала.
Усіх гостей своїх вітала,
Ворогів у топку слала.
Та язва була в України:
ДНР й ЛНР.
Покусився син скотини,
Лисий гидкуваті хер.
Вісім років мучив нас.
Вісім років злив людей.
Безчинствував вин увесь час
Відпочивав серед блядей.
Але Путін не простий хуйок:
Іншого рішив узять,
Під дудку щоб його танок
Змусити танцювать
То був наш північнй кум,
Старий добрий бульбоїд.
Українців взяв на глум,
Старий, лисий, товстий дід.
Лукашенко то звичайно,
С Путіним здружився він.
І ракети він нечайно
Запустив у мирній дім.
А Пуйло почав брехати:
Що ми всі фашисти.
Світ не стане довіряти,
Має він таких вот їсти.
Але ми їм всім покажем.
Зараджай і в русів вжахуй!
Гучно в унісом ми кажем:
Російський корабль, йди нахуй.
Максим Рильський вірші Українське мистецтво Моя Україна фэндомы разная политота
Живий голос Максима Рильського, 1957 рік
На мовлення Максима Тадейовича справили вплив говірки Київщини: чується трохи м'яке "л", "любоу", "кроу", "міні", твердуваті приголосні перед "і". Інакше кажучи, за винятком "шо", вимова цілком відповідає літературній нормі.Пісні
Коли пісні мойого краю
Пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
В піснях – і труд, і даль походу,
І жаль, і усміх, і любов,
І гнів великого народу,
І за народ пролита кров.
В піснях дівоча світла туга
І вільний помах косаря,
В них юність виникає друга,
Висока світиться зоря.
Люблю пісні мойого краю,
Та не спинюсь на тім лишень.
З любов’ю вухо привертаю
До братніх на землі пісень.
Немає людності такої,
Громади жодної нема,
Яка б із давнини глухої
Ішла по всесвіту німа.
Багато голосів на світі,
Як барв на поверхні земній,
Та всі вони в єдине злиті
У мрії людства віковій.
Це — рук стискання працьовите,
Це — серць братання у бою.
Жагу пісень, в труді омитих,
Люби як брат сестру свою.
У кожній мові, в кожнім слові
Краси майбутнього шукай,
Де в неохмареній любові
Розквітне світу небокрай.
1951
тарас шевченко портрет Євген Гребінка вірші Українське мистецтво Моя Україна фэндомы разная политота
Портрет Євгена Павловича Гребінки, 1837
Є. П. Гребінка (1812-1848) — відомий український письменник-байкар, товариш Шевченка. З його братом, Миколою, Шевченко вчився разом у рисувальних класах Петербурзької Академії мистецтв.
До 1914 р. портрет публікувався під назвою «Портрет невідомого». Нинішню його назву встановив акад. В. Щурат.
1939 року експонувався на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві; 1951 року — на виставці образотворчого мистецтва Української РСР на Москві.
Євген Гребінка — автор тексту відомого романсу "Очи чёрные". Вірш-оригінал називається "Чёрные очи", має 3 строфи, вперше опублікований 1843 року та був присвячений дочці сусіда-поміщика штабс-капітана у відставці Растенберга Марії Василівні, з якою влітку наступного року Гребінка повінчався. В романс вірш перетворили набагато пізніше, у 1884 році.
Моя Україна фэндомы вірші Іван Франко в коментариях ещё разная политота
Тюремні сонети
44. «Багно гнилеє між країв Європи…»Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
Росіє! Де лиш ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвіте бездушність, наче плісень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!»
Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»
Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
Лиш, мов упир, із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.
Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
Свобідний дух або тікати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі.
---
45. «Тюрмо народів, обручем сталеним…»
Тюрмо народів, обручем сталеним
Ти обціпила їх живі сустави
Й держиш – не для пожитку, не для слави,
А лиш для жиру клевретам мерзенним.
Отак пастух попута коні в полі
Через ногу; здаєсь, три ноги вільні,
А йти вони, ні бігти не зусильні –
То ржуть, гризуться спільники неволі.
Отак і ти попутала народи.
Всім давши зверхні вигляди свободи,
Щоб одні одних гризли і душили.
І хоч всі дружно рвуться з твого круга,
Та в різні боки шарпають друг друга.
Сей колот – джерело твоєї сили.
Іван Франко
4 жовтня 1889
Моя Україна фэндомы поэзия Українське мистецтво вірші Василь Симоненко разная политота
Василь Симоненко (8.01.1935 - 13.12.1963)
***
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
***
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
***
До двадцяти бунтуєму завзято,
Шукаєм правди, кленемо брехню
І віримо, що нашому огню
Належить всяку нечисть спопеляти.
Тоді ми все бажаємо змінити,
В житті своє покликання знайти.
Яка хороша й нерозумна ти,
Наївна, мила юність неумита!
Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні,
І ми стаєм холодні та спокійні,
Такі собі чиновнички черстві.
Уже в душі нема святого болю,
І розум наш не рветься вже на волю –
Ми раді тим, що ситі і живі.
***
Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.
І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.
Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.
Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів — любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.
У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
— Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!
