польща

Тонкий британский юмор

не перепутайте

Нація білінґвалів

Минулого тижня сидимо ми з моїм другом-літератором у Кракові. Сидимо не в – як хтось наївний міг би припустити – бібліотеці чи музеї, а на терасі якогось із барів. Підходить кельнерка, ми щось замовляємо польською, а потім знову перемикаємося на розмову між собою – ясна річ, українською.

Розмова з кельнеркою не така довга й не настільки багата на лексичні пласти, щоб у гаморі туристичного міста розчути акцент. Можна, відтак, навіть великодушно ствердити, що свій барний запас слів і лаконічних фраз вона натренувала досконало, тож ніякого акценту й не чути. І чи то вечір був особливо ніжним, чи то кельнерка дорогою з нетрів бару трохи відпивала з замовлених клієнтами трунків (щоб не розливалися), але в якийсь момент вона радісно випалила:

— А ви с Украіни? Класно, а я тоже!

Зустріч на Ельбі.

— А ви с какіх гарадов? – все не вгавала вона.

— Ми з Чернівців і Ужгорода, ‒ відповів я, бо друг-літератор поглядом прикипів до таці і від радісного передчуття на якусь мить втратив дар мовлення. ‒ А ви?

— Я с Хєрсона, но уже больше года тут работаю.

— О, і так вивчили польську, що ми навіть не розчули акценту.

— Ну я стараюсь, ‒ усміхнулася вона, а я подумки розкодував алюзію на сакраментальне «батя, я стараюсь».

А що темп ми з другом взяли нормальний, то наступного разу вона підійшла до нас зовсім скоро.

— Што-та єщо вибралі? ‒ звернулася вона до нас, наче до старих друзів.

— Вам так чудово вдається говорити польською, а українською не пробували? – сказав я зовсім дружелюбно.

— А што, вам мєшаєт? Я панімаю украінскій, но гаваріть нє магу.

— А от польською можете без проблем?

— Но я же виучіла!

— Так, а мову своєї країни не могли вивчити за стільки років?

У повітрі зависла напруга. Можливо, дівчина помилково подумала, що я намагаюся її зачепити чи образити.

— А в чом праблєма? Я панімаю украінскій, просто у нас в Хєрсонє нє с кєм балакать на мовє. Но ви можетє гаваріть, я всьо панімаю, для мєня ета нє праблєма савсєм.

— Це я вже зрозумів, просто цікаво, чому польська вам далася так легко, а українська так і не підкорилася, ‒ я усміхнувся, щоб якось розрядити ситуацію.

— Чєсна гаваря, нє знаю. Шо-та труднає єсть в мовє. Мнє она очінь нравіцца, такая мілазвучная. Я би вам так сказала: она такая красівая, што нє хочетса єйо кавєркать!

Такий аргумент крити нічим. Адже українська мова настільки прекрасна, що її треба просто споглядати і слухати, але не обов’язково вчити. Щоб нє кавєркать.

А щодо ідеї зробити другою державною мовою англійську, то я тільки за. Українці без проблем її опанують. І будуть двомовні – говоритимуть російською й англійською, вільно й прекрасно. Але не українською. Щоб нє кавєркать.

Китайської експансії теж не треба боятися. Нація вроджених білінґвалів дасть собі раду й із цією мовою, за рік-два защебече.

Аби лише не своєю.

Знов за старе: Луцька міська рада просить МЗС України визнати персоною нон-ґрата польського дипломата Вєслава Мазура

Луцька міська рада просить МЗС України визнати персоною нон-ґрата та не допустити призначення генконсулом Польщі в Луцьку польського дипломата Вєслава Мазура. Причиною невдоволення луцьких депутатів стали заяви пана Мазура, зроблені ним у Сеймі під час засідання комітету, на якому затверджувалася його кандидатура.

Вєслав Мазур працює в Україні з 2006 року – раніше він очолював польські консульства в Одесі та (до евакуації дипустанови) в Сімферополі. Зараз Мазур працює генеральним консулом Польщі у Львові. У МЗС України наразі не коментували звернення луцьких депутатів.

Наприкінці вересня цього року кандидатуру Вєслава Мазура на посаду генконсула України в Луцьку ухвалив сеймовий комітет з питань зв’язків з поляками за кордоном. Більшість питань до претендента на цю посаду стосувалися його бачення візової політики Польщі та кроків, які він має намір вжити для полегшення роботи польського бізнесу на цих теренах. Однак одне з питань до пана Мазура стосувалося викликів, які стоятимуть перед ним у світлі різночитань між Україною і Польщею з приводу ухваленої Сеймом заяви, яка називає події 1943 року на Волині "геноцидом".

"До справи Волині, УПА і Бандери я від початку своєї кар’єри маю однозначну думку… Коли президент Ющенко перед завершенням своєї каденції визнав Бандеру і УПА героями, то на питання журналіста, що я про це думаю, я відповів прямо: як бандит може бути героєм?" – сказав пан Мазур. "Я вважаю, що українці ще мало знають історію, і потрібно їм показувати всі злочини, скоєні цими людьми… Незалежно від різних стратегій, речі потрібно називати своїми іменами – геноцид це геноцид", - продовжив він.

Обговорюючи заяву пана Мазура цієї середи, луцькі депутати були одностайними, вважаючи, що його робота у їхньому місті є небажаною.

"Називати українських героїв бандитами, вчити українців історії – це не завдання дипломатів інших держав", - заявив, зокрема, Павло Данильчук з партії "Народний контроль". А Микола Федик зі "Свободи" заявив, що полякам варто "припинити воювати з мертвими українцями", маючи на увазі Степана Бандеру та вояків УПА. Присутній на сесії депутат парламенту від БПП Андрій Антонищак нагадав присутнім, що Степан Бандера є почесним громадянином міста Луцька, і пообіцяв реагувати на подібні "випади" польської сторони і на рівні Верховної Ради. Зрештою, звернення до МЗС з проханням визнати пана Мазура персоною нон грата та відмовити у його призначенні генконсулом у Луцьку в разі надходження такого звернення проголосували 26 з присутніх 29 депутатів.

Голова правління фонду "Майдан закордонних справ", колишній генконсул України в Стамбулі Богдан Яременко розповів, що процедура призначення генеральних консулів не передбачає надання МЗС згоди на ту чи іншу кандидатуру, отож Київ фактично не має можливості заблокувати це призначення. Утім, він сумнівається, що для настільки радикальних кроків наявні достатньо вагомі підстави, називаючи заяву пана Мазура "оцінковими судженнями", хоч і нетиповими для дипломата.

"Можна нашого посла попросити піти до їхнього МЗС, або тут запросити посла – і спокійно поговорити: мовляв, ми моніторимо ситуацію і наразі не бачимо можливості зробити те, що нас просять наші громадяни. Але якщо він (Вєслав Мазур. – Ред.) продовжуватиме в цьому ж дусі, вже перебуваючи на території України, ми зобов’язані будемо реагувати, і нам би не хотілося, щоб його приватні переконання завдали шкоди нашим двостороннім відносинам", - сказав колишній дипломат.

Джерело: BBC Україна

Керівники української та польської спецслужб вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні та жертв сталінських репресій

21 жовтня керівники Служби безпеки України та Агентства внутрішньої безпеки Польщі вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні та жертв сталінських репресій у Бикивні (околиця Києва).

Василь Грицак та Пьотр Погоновський поклали квіти до пам’ятників та хвилиною мовчання віддали шану Героям та жертвам тоталітарного режиму. Серед десятків тисяч похованих у Биківні багато польських офіцерів та цивільних із західних областей України.

Василь Грицак висловив сподівання, що нещодавно ухвалена парламентами країн "Декларація пам’яті і солідарності між Україною і Польщею" дасть об’єктивну оцінку історичним подіям та не дозволить Росії використовувати трагічні сторінки нашої історії у гібридній війні, розв’язаній агресором.

Джерело: Служба безпеки України

У Польщі розглядають кримінальну відповідальність за заперечення геноциду на Волині

Як повідомляє кореспондент Радіо Свобода, проекти змін підготували Міністерство юстиції Польщі та депутати від партії «Кукіз’15».

Автори урядового проекту пропонують запровадити кримінальну відповідальність за приписування Польщі і польському народові співвідповідальності за злочини нацистів під час Другої світової війни. Зокрема, до кримінальної відповідальності мали б притягатися ті, хто перекручуючи історичні факти, публічно вживає поняття «польські табори смерті». Згідно з пропонованими змінами, дії для захисту репутації Польщі може ініціювати неурядова організація. Відшкодування та компенсації за завдану Польщі зневагу мають потрапляти у державний бюджет. Законопроект передбачає покарання у вигляді позбавленням волі терміном до трьох років.

Натомість у законопроекті партії «Кукіз’15» мовиться про кримінальну відповідальність за заперечення геноциду, нібито реалізованого українськими націоналістами на Волині і Східній Галичині.

«Метою пропонованої зміни є значне обмеження публічного поширення брехні на тему геноциду на Волині і у Східній Малопольщі. Шкідливість безкарності публічного перекручування історії, особливо у такому трагічному аспекті, яким був акт масового винищення польського, єврейського, чеського, словацького, вірменського та українського населення не викликає сумнівів», – зазначається у законопроекті.

Пояснюючи необхідність таких змін, депутат-доповідач Томаш Жимковський говорив про зміцнення культу УПА в Україні як загрозу для польському народу. Він також звернув увагу на велику кількість українських трудових мігрантів, які опинилися в Польщі і, начебто, мають націоналістичні погляди. За словами, Жимковського кримінальна відповідальність за поширення у Польщі українського націоналізму має бути знаряддям «відлякування» від протиправних дій. Його колега по партії Юзеф Бринкус вважає, що карати потрібно також тих, які звинувачують польський народ у проведенні антиукраїнської Операції Вісла у 1947 році. Бринкус зазначає, що провину за цю злочинну акцію треба покладати не на поляків, а на комуністів.

Ініціаторам внеcення змін до закону про Інститут національної пам’яті опонував депутат Марцін Свенціцький з партії «Громадянська платформа». Він вважає, що нема необхідності змінювати цей закон, адже інститут й без того багато займається питаннями трагічних подій на Волині. За його словами, автори законопроекту хочуть принизити українців. У свою чергу Кшиштоф Мєшковський з партії «Новочесна» назвав перебіг читання законопроекту «сюрреалістичним непорозумінням».

Після дискусії депутати Сейму відправили обидва законопроекти на доопрацювання. Ініціатори змін до закону про Інститут національної пам’яті висловили сподівання, що невдовзі польський парламент ухвалить нову версію закону.

У Польщі Сейм, нижня палата парламенту, 22 липня ухвалив постанову, якою назвав «геноцидом» убивство, за текстом постанови, «понад 100 тисяч громадян другої Польської Республіки» (за даними польських істориків, під час тих подій загинуло від 30 до 70 тисяч поляків, також від рук поляків загинули кілька тисяч українців; на той час Волинь перебувала у складі СРСР, і мешканці регіону всіх національностей були громадянами СРСР, а не Польщі – ред.) і встановив на 11 липня день пам’яті жертв цього «геноциду». Та постанова викликала різку критику в Україні.

На кордоні з Польщею митниками виявлено рекордну партію цигарок